ЛІЧИЛЬНИКИ І СТАТИСТИКА


licznik bloga








web design © alias






Два роки тому відійшов від нас Вітя Петранюк - актор, композитор, бард один з творців театру «Дзеркало» і директор його краківського відділення, люблячий чоловік, батько і дідусь, добрий друг, повний теплого гумору і життєвого оптимізму. Таким він назавжди залишиться в нашій пам'яті, а його пісні будуть вічно звучати в наших серцях і душах. Вітя, ти відійшов занадто рано, нам тебе не вистачає...




Театр „Дзеркало” повстав в 1981 р. в Києві, де молодий режисер Володимир Петранюк і його брат, актор, бард і композитор Віталій Петранюк, зібрали навколо себе групу молодих ентузіастів, закоханих в театральному мистецтві. Театр початково мав експериментальний характер, носив назву „Червоний Барабан” і виставляв поетичні спектаклі. З часом він розширив свою діяльність на вулиці і майдани Києва, а також інших міст України, де брав участь у мистецьких заходах, організованих з нагоди різних свят.

Театр пережив своє відродження в місці особливим, яким був терен атомної електростанції в Чорнобилі. Тоді саме і повстала нова назва театру - „Дзеркало”. У Чорнобилі в травні 1986 р. театр зіграв перший у світі спектакль, присвячений катастрофі на ЧАЕС під заголовком „Вогнені автографи” опертий на реальних подіях. Від 1986 до 1988 р. театр „Дзеркало” відбув біля 90 виступів на терені 30-кілометрової чорнобильської зони, за що брати Петранюки, а також всі актори театру, були нагороджені як ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС. Чорнобиль сформував безкомпромісну позицію акторів „Дзеркала”.

Сезон 1989 р. минув під знаком співпраці з всесвітньо відомим письменником Венедиктом Єрофеєвим, з яким Володимир Петранюк створив сценічну версію поеми „Москва – Петушки” і реалізував її разом із своїм братом Віталієм, який написав музику та пісні до цього спектаклю, в краківському театрі “Bagatela“ („Дрібниця”), а також в Києві у свойому театрі “Дзеркало”. Цей спектакль став істотною театральною подією в артистичному житті Кракова і Києва в 1989-1990 р.

Рівночасно творчий склад „Дзеркала” присвячував багато уваги українському фольклору. Жартівлива музична програма „Було та загуло” змінилася в спектакль, без якого не відбувалося майже жодне велике свято на Київщині. Ця програма стала пізніше підставою спектаклю-кабаре „Від Києва до Кракова наша мова однакова”, який театр до цього дня представляє в Кракові.

“Дзеркало” грав свої спектаклі в Лондоні і Новосибірську, Шербурзі і Парижі, Варшаві, Москві і Тюмені, але Краків став для театру братів Петранюків другою вітчизною. У 1992 році легенда Кракова - Петро Скшинецкі запросив „Дзеркало” до “Piwnicy pod Baranami“ („Півниці під Баранами”), де вони заграли спектакль Волдимира Петранюка „Мій бідний фюрер”, а також бавили публічність на плиті майдану Головного Ринку і на вулицях Кракова. У 1993 році саме на майдані Головного Ринку „Дзеркало” побачила Тереза Адамчик, власниця кафе-галереї „Арієль” на краківському Казимирі, і запропонувала колективу сталу працю, прийнявши на себе всю вагу боротьби з державними установами за надання акторам посвідок на постійне проживання. У цьому нерівному бою, в 2001 році, Тереза Адамчик отримала перемогу за що всі актори театру „Дзеркало” їй вельми вдячні. Працюючи в „Арієлі” театр мав змогу творчого розвитку і створив такі шоу-кабаре як „Від Києва до Кракова наша мова однакова” з піснями українськими, львівськими і окраїнними, а також „Ах! Одеса!” з клезмерською музикою і піснями “за Одесу”. На виступи театру „Дзеркало” спеціально до „Арієля” приїжджали гості не тільки з Польщі, але зі всього світу.

Вже 18 років театр живе і творить на польській землі. Співпраця з видатними польськими представниками мистецтва Петром Скшинецкім, Єжи Хоффманом, Казимиром Куцем, Мартою Мешарос, Кшиштофом Зануссі, Яном Новіцкім, Кшиштофом Ясіньскім, Юстиною Стечковською, Анджеєм Рошевічем, програми на польському ТV, дев`ять компакт-дисків, а також відкриття власної студії звукозапису „The Mirror Recording Studio” – ось творчий доробок театру, відпрацьований впродовж останніх вісімнадцяти років. „Дзеркало” вписалося в артистичний краєвид Кракова де бере участь не тільки в торжествах Королівського Міста, але також виступає на терені всієї Польщі і поза її межами.

Від 2003 р. театр розширив свою діяльність на дві держави. Володимир Петранюк повернувся в Київ і керує Театром Української Традиції „Дзеркало”, який на сьогоднішній день є державним театром, натомість Віталій Петранюк - директор Українського Музичного Театру в Кракові „Дзеркало”.